ГАРЧЕНКО Григорій

ГРИГОРІЙ ГАРЧЕНКО

ХТО ВІН — ГРИГОРІЙ ГАРЧЕНКО?


Народився в селі Багатому Новомосковського району Дніпропетровської області на Січеславщині ЗО січня 1949 року.

Закінчив Літературний інститут ім. великого буревісника в столиці північного сусіда.

Друкувався (з 1968 року) в десятках газет, журналів, колективних збірників, альманахів та антологій. В Україні і Росії (в перекладах російською). Неодноразово передавався по радіо і телебаченню.

Лауреат премій журналу "Перець" (тричі), Всеукраїнських фестивалів-конкурсів сатири та гумору (двічі), часопису "Веселі вісті" (поки що раз) та премії Національної Спілки письменників України "Літературна скарбниця".

Автор книг "Доля з громом" (в зб. "Веселий дует"), "Сльоза бюрократа" та "Йог і смог".

Член двох творчих спілок — Національної Спілки письменників України та Національної Спілки журналістів України.


ПАТЕТИЧНА СОНАТА

(Українська)

Смеркає. Ніч свої спускає крила,
Все вкрила від межі і до межі.
Дрімота славну варту розморила —
Сплять сторожі!
Сплять сторожі!

Сплять сторожі в суді й прокуратурі,
Сплять сторожі в райво і в гаражі,
Сплять у сільраді і в комендатурі.
Сплять сторожі!
Сплять сторожі!

Сплять сторожі кістляві і пригожі,
Сплять сторожі, як в піхвах сплять ножі,
Сплять сторожі несхитно на сторожі.
Сплять сторожі!
Сплять сторожі!

Сплять сторожі у міністерських кріслах,
В театрі сплять десь на бельетажі,
Хропуть по парних і непарних числах.
Сплять сторожі!
Сплять сторожі!

Сплять сторожі в парламенті, в лікарні,
На монтажі і на демонтажі.
Сплять сторожі, і їхні сни безхмарні.
Сплять сторожі!
Сплять сторожі!

Заснула, спить натхненно Україна
І — всі її діряві рубежі.
Ген-ген від Берестечка до Чигрина —
Сплять сторожі!
Сплять сторожі!

* * *
(Безіменний вірш)

Жив у місті безіменнім
У провулку однойменнім,
У будинку незбагненнім
Безіменний чоловік.

Безіменну мав дружину,
Безіменну мав дитину,
Безіменну мав личину
І невизначений вік.

Безіменну мав роботу,
Безіменну мав гризоту,
І відомо ще достоту —
Безіменну страву їв.

В безіменні входив сфери,
Безіменні мав папери,
Мав для кожної афери
Безіменних холуїв.

Постарався, ой, чимало,
Щоб імен поменше стало.
Гасла він писав, бувало,
Закликаючи іти,
Обминаючи вибої,
До далекої, до тої
До майбутньої, святої
Безіменної мети.

З безіменним розрахунком
Все життя було відлунком,
Чи точніше: лиш малюнком
З безіменного кліше.
І, за фактом достеменним
(Це ставало вже знаменним),
Вчився пальцем безіменним
Він указувать лише.

Тож на ниві безіменній,
На роботі небуденній,
У напрузі повсякденній
Сили втратив немалі.

Дбав про власне він учення,
Працював не без натхнення,
Щоб ідея безімення
Процвітала на Землі.


ЮНАКУ,
ЯКИЙ ОБДУМУЄ ЖИТТЯ


О юначе! За тобою плаче
Ринок, що торує світлу путь.
Та нелегко, друже мій, одначе
Вибирати, ким сьогодні буть.

Стати можеш ти економістом,
Будеш ринок наш регулювать.
А не хочеш, то ставай танкістом —
Пильно у містах патрулювать.

Вибирай: ти менеджер чи рокер,
Бармен, спікер а чи бізнесмен.
Вибирай: чи маклер ти, чи брокер,
Чи простий радянський конгресмен.

В нас — усі професії почесні,
В нас — усі дороги молодим!
Ах, які он обрії чудесні!
Ах, який чадить вітчизни дим!

Кочегаром вогнища культури
У країні нашій можеш стать.
Ну, а там до лав номенклатури
Поступово будеш доростать.

Чи сідай, коли не стане каші,
На боби великої доби,
Те, за що діди боролись наші,
І за що боролися баби.

Юнь у нас — не зайве покоління,
Юнь у нас — це наше майбуття,
Юнь у нас — горіння і сумління,
Втілення накреслень у життя.

Плюралізм буя, немов колосся,
Де ще є таке у світі, де?..
Бачиш: скільки партій піднялося.
Й кожна нині партія — веде!

Вибирай: в якій перебувати,
У якій ти станеш вожаком.
І як будеш мудро керувати,
То райком очолиш чи обком.

І колись (о, зоряна годино!),
Як того потребує народ,
Зможеш ти очолити, хлопчино,
Путч новий, новий переворот!

                            Серпень 1991 р.