ЗАХОДЬ У ГОСТІ

(Задушевний монолог)

О привіт, привіт, дружище!
Скільки зим і скільки літ!
Це ж коли стрічались ми ще,
В мене був радикуліт.

Пам'ятаєш? Негодяще
Я здоров'я мав тоді...
А тепер зіграти в ящик
Допоможуть молоді.

Син прийомний—одчаюка!
Може, знаєш — він сидів?
Похвалявсь пришить, падлюка,
Не залишивши слідів.

Ох життя нам'яло кості!
Хтось гикне — і вже дрижу...
Чуєш? Ти заходь у гості —
Не таке ще розкажу.

Жінка закусь приготує,
Разом хряпнемо як слід...
Тільки чарка і рятує
Від усіх нещасть і бід.

Знову ж — зятю-наркоману
(Там таке мале козля!)
Не сидиться, бач, з дурману:
За сокиру — і гуля...

Раз було сказав я шкету —
Мов, такого не роби...
Ледве вскочив до клозету
І сидів там дві доби.

Та кричав йому, одначе:
"Буду битись, як Ван Дам!
Хоч життя моє собаче,
Та задарма не віддам!"

Ох життя нам'яло кості!
Хтось гикне — і вже дрижу...
Чуєш? Ти заходь у гості —
Не таке ще розкажу.

Ти заходь! Шуряк буває,
Ти ж не бачив шуряка?
Познайомлю. Родич має
В грудях серце добряка.

Каже, кілером він служить.
Що там робить, до пуття
Я не взнав... Але не тужить —
Баксів має, як сміття.

Про таких — писать в газету:
Всім зарадить у біді.
То ж мене шуряк з клозету
Саме й визволив тоді.

Ох життя нам'яло кості!
Хтось гикне — і вже дрижу...
Чуєш? Ти заходь у гості —
Не таке ще розкажу.

Жінку маю — ну, коросту!
Двох коханців завела.
Перший — той малого зросту,
Ну а другий — бугила.

Баба, мов здуріла з того,
Хоч бери та з дому їдь.
Каже: "Я тебе, старого,
Обіцяю отруїть!.."

Ох життя нам'яло кості!
Хтось гикне — і вже дрижу...
Чуєш? Ти заходь у гості —
Не таке ще розкажу.

Тільки чарка і рятує.
Забульбенимо як слід!
Жінка закусь приготує...
Ти чого неначе зблід?

Знаєш, мій сусід, що вище,
Некрофіл, чи той — вампір.
Уночі на кладовище
Учаща з недавніх пір.

Взяв у мене раз лопату,
Бо своя, сказав, тупа.
Похвалився вчора свату,
Що могили він копа...

Стій! Куди це ти подався?
Ми ж не бачилися вік!
Чуєш? Ти ж не попрощався...
Ненормальний чоловік! Втік...




ЖИВА ІСТОРІЯ

(Ретро)

Там, де фарш дають, а слідом —
Дефіцитну ковбасу,
За старезним сивим дідом
В черзі вахту я несу.

У старого симпатична,
Як у Маркса, борода.
Про життя своє сторічне
Він мені розповіла:

— Ой, ти доле добра й злая
В круговерті у людській...
Вчивсь я ще за Миколая
У церковно-приходській.

Світлі дні знав і похмурі,
Де я тільки не бував!..
Комсомольськ, що на Амурі,
Свого часу будував...

— О, — кажу, — то це ж ви, діду,
Виявляли героїзм!
На своїх плечах ви, діду,
Підняли соціалізм!

Це ж із тих ви добровольців,
Це ж із тих комсомолят —
Щонайперших комсомольців,
Славних наших соколят!..

— Ні, онуче, комсомольцем,
Так воно вже повелось,
Хоч і був я добрим хлопцем,
Буть мені не довелось.

Став я нині негодящим,
Просто купа порохна.
А колись — бійцем найкращим
Був у Нестора Махна.

Тож за це й зазнав опали,
Строк дали — в життя не вбгать.
Отоді мене й послали
Комсомольцям помагать.

                                1990 р.


СОНЕТ ПРО ДОЦІЛЬНІСТЬ
РОЗДІЛЬНОГО ХАРЧУВАННЯ

Не змішуйте горілку із вином,
Коньяк не запивайте самограєм,
Бо на похмілля світ не здасться раєм,
Як голова наллється чавуном.

Не змішуйте розсіл із кисляком,
Ікру червону з чорною не пхайте,
"Салямі" з ананасом не вживайте,
А краба — із пташиним молоком.

Позбудетесь чимало болячок,
Не з'ївши із бананом баличок.
Відмовтеся! Яка у тім потреба?
Роздільне харчування і пиття,
Доведено, — продовжують життя...
Тож несумісне змішувать не треба!