П’ятнадцята премія - Вірші

Зміст статті

Сторінка 16 із 16
 
ПОХУДІННЯ

Думав схуднуть – порад наслухався.
Хліба навіть не їв днів шість.
А тепер – аж лящить за вухами –
Як верблюд, цілий місяць їсть.


ЗАНЕДУЖАВ

Крав гроші – мав здоров’я гарне,
І шию, й м’язи буйволячі.
Лишень забрали в буцегарню –
Де не взялись, аж сто болячок.

 
ДИКЕ ПЛЕМ'Я 
       Байка
 
Хочеться мило і гарно 
Баєчку цю розпочать: 
В лісі закінчила Сарна 
Школу шляхетних дівчат.
Потім зайчаток навчала, 
Білок, єнотів, цапів –
Курси культури читала 
В тінях крислатих дубів.
Звірі естетику вчили –
Мали уроки щодня. 
Раптом із виводком цілим 
В гай притаскалась... Свиня.
- Входьте, сідайте, будь ласка.
Вчитись ніколи не зле.
Діткам повідаю казку, -
Сарна сказала. Але...
Рити взялася кирпата 
Корені дуба тверді. 
А пустуни Поросята 
Жерли в цей час жолуді.
Потім прибув тупорилий 
Лютий чинуша Кнурець:
- Мнєніє єсть, щоб закрили
Школу оцю, накінець!
Бо покалєчім, в натурє, 
Душі звірячі колись 
Національной культурой! 
Бистро усім розійтись!
____

Дикого плем'я неситих 
Представники - не чужі: 
Нищать культуру й освіту 
Наші
         державні мужі.

 
ХТО БУДЕ ВИНЕН?

Я - Пришибеєнков Микола. 
Мені не треба Чорновола 
І на Лук'яненка начхать... 
Не вірю в їхню демократь! 
Сто років житиму без неї. 
Бо вірний ленінській ідеї! 
Була вказівка із ЦК – 
Голосував за Кравчука. 
А вже як той бандерой став –
Я Кучмі голос свій віддав. 
Усіх, хто зліва, справа й ззаду, 
Агітував я за "Громаду".
За це, скажу вам без секрету, 
Я мав червінця і газету. 
Мій син - коробочку цукерок. 
А що дали мені бандери? 
Лише герби і прапори... 
Навіщо? Дідько їх бери! 
Хіба що тільки для краси... 
Дали б побільше ковбаси 
Та самогону літрів п’ять –
Тоді б я міг агітувать! 
Загітував би тещу й свата, 
І жінку і сестру, і брата, 
І дядька, й дядину, й невістку, 
І друга, і сусідку Пріську. 
Оббігав би усе село –
Аби хоч випити було... 
А так - не буду ні греця. 
Он компартієць обіця 
Дешевше масло, хліб і сало, 
І самогончику чимало, 
І ковбаси - хоч завались. 
Якби ж то мрії ті збулись! 
Піду від хати і до хати –
За комунізм агітувати! 
Я вірю: стануть комуністи –
Безплатно будем пити, їсти... 
У черзі вистоїш годину –
І маєш ламану хлібину!
Не буде? Що ж, нам не звикати: 
Все звалим знов на демократів!

 
ЗАЛИЦЯННЯ
(Примовки до танцю)

- На городі пастернак і будяк, 
А я ж тобі запорозький козак. 
Я не маю ні двора, ні кола, 
Лиш чуприна аж за вухо лягла.
 
- А у мене - повна скриня сорочок,
А у мене - повен мисник мисочок.
В мого батечка моругії воли,
На мені ж ось - чобітки - не постоли!

- Зате в мене - козаки всі у роду,
Я до тебе завтра свататись прийду, 
Гарне придане - воли - у тебе є, 
Одружуся - все те буде і моє...

- Чи тобі ж таки не сором це казать?
- Та хіба поганий з мене буде зять?
- Не люблю я отаких як ти, базік!
- Та хіба ж поганий з мене чоловік?
Я ж тобі і накошу, і наорю...
- Я для тебе, серце, борщику зварю.
- Я тобі намолочу, змелю муки...
- Я назавтра приготую рушники!

 
УПЕРТИЙ ДЯДЕЧКО

У тролейбусі дядько лається: 
- Ні, не можна, щоби жінки 
Кермували таксі, трамваями 
Чи рогатеньким отаким! 
Ну, погляньте, осьо поїхала! 
То смикне, то рвоне, мов кінь, 
То помчиться, неначе віхола, 
То - аж гальма кричать. О, блін! 
Як же, відьма вона, гуцикає! 
Не тролейбус це вже - гарба! 
Так ніколи мужик не їхав би... 
Ну, не дрова везе хіба? 
Чоловічим баском в динаміку: 
"Фестивальний майдан", - луна. 
Пасажири лукаво глянули –
Лопухнувся, мов, старина. 
Тільки дядька ніяк не знічує 
Придибенція отака. 
- Ти диви! - він сказав, - базікає 
Баба голосом мужика!