МЕДКО Олександр

«Оце і є моє реальне «Я»

Віра СЕРЕДА

Одразу дві приємні події сталися нещодавно в творчому житті запорізького письменника, очільника Запорізької обласної організації Національної спілки письменників України Олександра Медка. Спочатку надійшла новина про присудження йому літературно-мистецької премії імені Пантелеймона Куліша за книжку філософських поезій «Хора» та за успішні поривання щодо створення у свідомості українського народу новітнього космічного-духовного образу нашої героїчної Батьківщини-України, відтак - Міжнародної літературної премії імені Григорія Сковороди «Сад божественних пісень» за глибоке філософське осмислення нашої реальності й переклади давньогрецького поета-філософа Парменіда (вперше українською мовою) у книзі «Буття і порожнеча».

368 nПопри зрілий вік Олександр Медко – поет молодий. Перша його книжка «Хора» вийшла з друку в червні 2014 року, потім одна за одною побачили світ збірки «Буття і порожнеча» (2016), «Категорія sacrum» (2017), «Про природу» (2018).

2016 року його прийняли до лав Національної спілки письменників України, а вже наступного - запорізькі письменники обрали головою ЗОО НСПУ.

У рамках святкування ювілейного 55-го «Поетичного травня» в Запорізькій обласній універсальній науковій бібліотеці відбувся творчий вечір Олександра Медка, присвячений усім цим подіям.

 

 

Детальніше...

НА ЗДОБУТТЯ ПРЕМІЇ ІМЕНІ ВАСИЛЯ ЮХИМОВИЧА

ОГОЛОCИЛИ  КОНКУРС 

Премія Юхимоича

Комісія з присудження Всеукраїнської літературно-мистецької премії імені Василя Юхимовича з 1 травня по 12 вересня 2019 року приймає заявки на відзначення творів.

Твори, що подаються на номінації Премії, мають бути опубліковані (оприлюднені) у завершеному вигляді (книга) протягом останніх трьох років, але не пізніш як за три місяці до їхнього висунення на здобуття Премії, мати позитивні рецензії в критиці, літературних журналах, засобах масової інформації.

 

Детальніше...

Від болю Лариси Коваль за долю України – до весни

Творча зустріч

Віра СЕРЕДА

017

Творча зустріч та презентація нової ліричної збірки «На прощальний танок запросив листопад» запорізької поетеси, члена Національної спілки письменників України, лауреата премії імені Миколи Нагнибіди Запорізького обласного відділення Українського фонду культури Лариси Коваль відбулись у Запорізькій обласній універсальній науковій бібліотеці. Знаковою саме цього дня, особливо для пані Лариси, стала новина про ухвалення депутатами Верховної Ради України законопроекту 5670-д «Про забезпечення функціонування української мови як державної». Адже поетеса до 17 років послуговувалась і писала вірші російською мовою. Потім - пауза довжиною в три десятиліття. А з прийняттям Закону «Про мови в Українській РСР» у жовтні 1989 року переходить на українську мову в професійній, а згодом і літературній діяльності.
На зустріч із вишуканою поезією завітали учасники літературного гуртка «У світі книжок», учні Запорізького навчально-виховного комплексу №60 разом із директором Світланою Власюк і Запорізького правобережного професійного ліцею із бібліотекарем Іриною Лисицею. Барди Володимир Козеровський і Тетяна Богданова додали гарного настрою, виконавши низку своїх пісень на вірші Лариси Коваль. Організували захід Галина Власюк і Тетяна Мартиненко.

 

Детальніше...

VІ Всеукраїнський конкурс молодої української поезії та авторської пісні «Хортицькі дзвони» імені Марини Брацило

Оголосили  старт 

69264102

У Прес-клубі ЗОО НСЖУ відбулася прес-конференція для ЗМІ, на якій дали старт Шостому Всеукраїнському конкурсу молодої української поезії та авторської пісні "Хортицькі дзвони" ім.Марини Брацило та презентували Поетичний альманах "Хортицькі дзвони" - 2018 за участю переможців конкурсу - запоріжанок - Олени Ольшанської та Анни Іванової.

У Презентації взяв участь Олександр Медко, голова Запорізької обласної організації НСПУ, яка є постійним партнером конкурсу. 
Оргкомітет конкурсу гостинно приймала Валентина Манжура, відповідальний секретар ЗОО НСЖУ.
 
Як повідомила Ольга Стадниченко, заступник голови оргкомітету, завідувач кафедри українознавства ЗНУ, найближчим часом оргкомітет поінформує широкий загал про умови конкурсу на сторінці ФБ «Хортицькі дзвони» та на персональному поетичному сайті Марини Брацило.

Всеукраїнський конкурс молодої української поезії та авторської пісні «Хортицькі дзвони» імені Марини Брацило вже п’ять років поспіль збирає під своїм дахом молоді творчі обдарування в галузі літератури та авторської пісні практично з усіх областей та обласних центрів України.

Конкурс "Хортицькі дзвони" заснований у пам’ять про українську поетесу й пісняра Марину Брацило, родом із Запоріжжя, яка трагічно загинула влітку 2013 року.

 

Детальніше...

Одеса, Балта, Пасицели й Левадівка зустріли «Степанову весну-2019»

Фестиваль пам`яті

Віра СЕРЕДА


IMG 2680

Ласкавим сонячним промінням, першими зеленими листочками, що почали лише пробиватися, духмяним цвітінням абрикосів, веселим щебетом пташок зустріла Одещина учасників Міжрегіонального літературно-мистецького фестивалю українського гумору «Степанова весна» (2019), присвяченого 111-ій річниці від дня народження видатного українського письменника й журналіста Степана Олійника (03.04.1908 – 11.01.1982).

Маршрут мистецьких заходів на Одещині традиційно проліг місцями, що пов’язані з життям і творчістю Степана Івановича. В Одесі майбутній сміхотворець здобував освіту й розпочав трудовий шлях кореспондентом у газеті «Чорноморська комуна». У мальовничому селі Пасицели, що на річці Тилигул він народився. До Левадівки, що в Миколаївському районі, родина Олійників переїхала, рятуючись від голоду. Саме в це село найчастіше потім приїздив письменник із дружиною й дочкою, щоби трохи відпочити від столичної суєти й набратися наснаги від спілкування з родичами й земляками.

Із різних міст України до Одеси, звідки розпочалися урочисті мистецькі заходи фестивалю, завітали численні гості. Із Києва прибула дочка Степана Івановича, натхненниця свята Леся Олійник. Батько пишався б її здобутками, нині вона - проректор Національної музичної академії України імені Петра Чайковського, секретар правління Національної спілки композиторів України, заслужений діяч мистецтв України, лауреат премії імені Миколи Лисенка, доктор філософії. Із Лесею Степанівною приїхали народний артист України, лауреат премії імені Степана Олійника (1994) Анатолій Демчук і магістр Національної музичної академії України імені Петра Чайковського, лауреат міжнародних конкурсів Тетяна Шевчук. Професійний артист розмовного жанру Ігор Чепіль приїхав із Івано-Франківська, член Національної спілки письменників України Леонід Куций – із Вінниці, член Національної спілки журналістів України, лауреат премії імені Степана Олійника (2013) Віра Юрик і член НСПУ й НСЖУ, лауреат премії імені Степана Олійника (2007) Пилип Юрик – із Запоріжжя.

На малу батьківщину Степана Олійника в Балтський і Миколаївський райони із гостями попрямували одеські письменники, члени НСПУ Віталій Бошков, Ірина Тома, Галина Могильницька, Олекса Різників, краєзнавець Василь Вельможко.

 

Детальніше...

ЄВТУШЕНКО Віктор: «Завдяки Павлу Глазовому я став тим, ким є»

ідкриття пам дошки Глазоому Києі Паламаренко крайній ліоруч та нардеп олод СтретоичЛада ЗАВІРУХА

Коли ж говорити про гумор і його творців, як не у День сміху, – замислилися ми, тому і зустрілися з білоцерківським поетом-гумористом Віктором Євтушенком.

Про що говорили і що нового дізналися, далі в інтерв’ю «Тиждень».

 

– Вікторе Арсенійовичу, у вас дуже багато нагород і звань саме мистецького ґатунку і водночас уже 35 років ви працюєте фельдшером станції швидкої допомоги. Зрозуміло, що творча людина може не займатися винятково творчістю, проте все ж, хто ви за покликанням – медик чи письменник?

– Попри все, я вважаю, що медицина перемогла.

Спочатку я закінчив Білоцерківське медичне училище, і пішов навчатися в університет ім. Т.Г. Шевченка на журналістський факультет уже в досить солідному віці (коли отримував диплом, мені було 39 років), тому що відчував потребу у специфічних гуманітарних знаннях. Вони ж давали можливість проявити себе в літературі, а на той час я вже досить активно писав.

Я закінчив університет із червоним дипломом і мав пропозицію працювати журналістом, проте для цього потрібно було залишатися в Києві – дружина була проти. Крім того, якби я став журналістом, мене б, напевно, спіткала доля Гонгадзе – я не зміг би мовчати… Завжди як бачу – так і пишу. Тому медицина – це найкращий вихід для мене і, звичайно, те, що я досі працюю медиком, свідчить, що це моє покликання. Я просто не уявляю себе без медицини. 

 

Детальніше...