Зміст статті
ОСТАННІЙ ВАРІАНТ
В екскурсійному бюро
Чоловік туркоче:
— Я відпустку провести
У мандрівці хочу. —
Працівник бюро підвів
На клієнта очі:
— Є мандрівка літаком
Навколо планети —
Про екзотику таку
Мріють і поети!
— Ні, не хочу в літаку
Довго так літати.
Прошу інший варіант
Запропонувати.
— Пропонуємо круїз,
Середземне море.
— Ні, морська це хитавиця,
Я собі не ворог.
— Тоді — поїзд по Європі,
Виходи в столицях.
— Ні, мелькання, стукіт-грюкіт,
Ні, це не годиться.
Ще який є варіант? —
Капризун питає.
Працівник бюро з чола
Піт вже витирає:
— Можем пішки ще послать...
Клієнт з інтересом:
— А куди йти?
— Та ідіть ви... —
І почув адресу.
МОНЕТА
(Габровська усмішка)
Вранці стрілась чорнобрива
З милим на хвилинку:
— Ти приходь, коли стемніє,
До мого будинку.
Тьохнеш, любий, соловейком,
Як батьки не дома, —
Я з вікна монету кину
На асфальт по тому.
Ну, а ти, монети дзенькіт
Тільки-но почуєш,
Піднімайсь на п'ятий поверх,
В мене погостюєш. —
Звечоріло. Ось і хлопець
Тьохнув соловейком.
Мила кинула монету
Із вікна швиденько.
Жде його хвилину, п'яту...
Де ж це він подівся?
Чула, як виводив трелі, —
Й наче провалився.
Збігла дівчина униз аж,
Сплеснула руками:
Милий повза по асфальту,
Чирка сірниками.
— Чув, як дзенькнула монета?
Чом не йдеш до хати?
— Чув. Тому й подумав: нащо ж
Грошам пропадати!
— Як на думку спасти можуть
Отакі дурниці?
Ну й дивак! Я ж ту монету
Кидала на нитці.
ЗА ВАС, ЖІНКИ!
(Чоловічий тост)
Хто нам усім життя подарував,
Недоїдав, ночей не досипав,
Міняючи, пробачте, пелюшки?
Все ви, жінки.
Хто говорить по-людськи нас навчив?
Хто нас теплом, любов'ю оточив?
Псували нерви в кого малюки?
У вас, жінки.
Красою хто своєю полонив,
Хто на собі таки нас оженив?
Чого ми варті, мамині синки,
Без вас, жінки?
Хто не дозволить тратить час дарма
Й пошле за тим, чого ніде нема?
Для кого «те» ми дістаєм-таки?
Для вас, жінки?
Хто вимага не пить і не палить,
Чужих жінок гарненьких не любить,
Які все дозволяють, навпаки?
Ох ви, жінки.
Хто вміє муки за красу терпіть
І безперервно квітнуть, молодіть,
І хвилювать мужчин у всі віки?
Лиш ви, жінки.
Вклоняємось, земні богині, вам —
Прекрасним душам вашим і ділам!
За ваші чари здіймемо чарки!
За вас, жінки!
ПІДСТУПНІ ПОДАРУНКИ
Зустрічались Ваня й Люба,
Почуття їх розцвіло.
І нічого в них до шлюбу,
Крім кохання, не було.
А коли настало свято
Їх весілля відзначать,
Стали родичі завзято
Подарунки їм вручать.
Нареченій: телевізор,
Програвач, кришталь, пальто...
Жениху: сервант, сервізи,
Холодильник і авто...
А як місяць збіг медовий,
Трохи пристрасті вляглись, —
Через речі ті чудові
Суперечки почались.
Телевізор вечорами
Увімкни й відпочивай!
Люба:
— Першу дай програму! —
Ваня:
— Другу! Другу, й край! —
Почала дружина скніти:
— Першу! Телевізор мій!!
— В холодильник мій тоді ти
Пхати все підряд не смій!
— Ну, то в нього сам сідай ти!
— Добре! Сядеш ти в авто.
— Програвач мій не торкай ти!
— Не торкне й тебе ніхто! —
Набирали сварки сили,
За скандалом йшов скандал...
Все невдовзі поділили —
Суд розлучення їм дав.
Їй дістались телевізор,
Програвач, кришталь, пальто...
А йому — сервант, сервізи,
Холодильник і авто...
На книжках у них є гроші,
Інші речі є хороші...
Є тепер у Люби й Вані
Все, що треба... Крім кохання.
НАЙБІЛЬША ЛЮБОВ
На побаченні коханій
Став я говорить:
«Будь дружиною — без тебе
Я не можу жить».
А кохана відказала:
«Коли кинеш пить,
Лиш тоді ми про весілля
Будем говорить».
Кинув пить, а люба каже:
«Кинь іще курить,
Лиш тоді ми про весілля
Будем говорить.
На красунь не задивляйся,
Хай і не кортить!
Лиш тоді ми про весілля
Будем говорить».
Вже не п'ю, не задивляюсь,
Не курю — ні-ні!
Що ж тепер моя кохана
Скаже ще мені?
А вона: «Як перестанеш
На футбол ходить,
Отоді вже про весілля
Будем говорить».
Міг усякої від неї
Ждати дивини.
Але цього?! Не женюся!
Боже борони!