ГАРМАТЮК Анатолій - БУЧНЕ ВЕСІЛЛЯ

Зміст статті


БУЧНЕ ВЕСІЛЛЯ

Закохався Сава, 
Закохалась Ганя — 
Зустріч затяглася 
З вечора до ранння. 
Ждать не хоче Сава, 
Ждать не хоче Ганя — 
Треба швидше в ЗАГСі 
Оформлять кохання. 
Щоб сімейні узи 
Та були міцніші, 
Звісно, слід весілля 
Справити бучніше! 
У борги по вуха 
Сава вліз швиденько, 
Бо ж потрібна грошей 
Купа немаленька. 
Та зате ж — весілля! 
Гостей зо дві сотні 
Не були тверезі, 
Не були голодні. 
Танці — до упаду, 
Співи — до безтями, 
Перепочивали 
За і під столами. 
Ех, і погуляли! 
Ох, навеселились!.. 
А за тиждень любі 
Р-раз і... розлучились. 
Відтоді води вже 
Утекло чимало. 
Про бучне весілля 
Забувати стали. 
Тільки бідний Сава 
Добре пам'ятає — 
За весілля досі 
Він борги вертає.

 

ЖІНЧИНА ЗАГАДКА

Дзвонить жінка чоловіку:
— Я пальто купила!
— Собі?
— Ні, про тебе дбає
Жінка твоя мила. —
Поклав трубку неборака,
Потилицю чуха:
— Що скоїлось?
Яка жінку
Укусила муха?
— Ну, чого ти, —
Кажуть друзі, —
Так розхвилювався?
Хто про тебе,
Крім дружини, 
Іще б турбувався?
— В тім-то й річ,
Що добре знаю
Дружиноньки вдачу:
Собі сукню, чоловіку — 
Шкарпетки на здачу, 
Собі туфлі, мені шнурки 
Купує, охоче. 
А це — пальто! 
Що ж то собі 
Вона тепер хоче?!


ДІДІВ СУПЕРНИК

Дід приплентався додому
Пізньої години
Й дуже лагідно всміхнувся
До баби Фросини.
А вона на нього вовком
Блимнула спідлоба:
— Знов надудливсь, бородатий,
Бісова подоба? —
Із годину пробирала
У такому ж дусі
І закінчила словами:
— Годі! Розведуся! —
Дід все вислухав спокійно,
Бабі не перечив.
А коли вона замовкла, 
Взяв її за плечі 
І промовив:
— Фросю моя 
Сімдесятилітня! 
Як розлучишся зі мною, 
Лишишся самітня. 
Хто до тебе обізветься, 
Хто словечко скаже? 
Хто з тобою пожартує, 
Хто тебе розважить? 
— Ой, злякав, — сказала баба, — 
Держіть мене, люди!
Все це зробить... телевізор! 
А пити не буде!


МІШКИ НА БАЛКОНІ

Чоловік поїхав з дому 
В гості до родини, 
Залицяльник — тут же в гості 
До його дружини. 
Говорив красиво й довго 
Про любовні муки, 
Та зненацька зблід сердешний: 
Хтось у даері стука.
— На балкон йди! — шепче жінка. —
Ох, мені й морока!
У мішок влізь, при потребі 
Свинкою зарохкай. — 
Входить другий залицяльник, 
Тиць — букет їй в руки. 
Ще не встиг розкрити рота — 
Знов у двері стукіт.
— На балкон йди! — шепче жінка. —
Ох, ці чоловіки!
У мішок влізь, при потребі 
Звідти кукурікай. — 
Тільки третього впустила 
Дама кавалера, 
Як почувся звук тривожний: 
Клацнув ключ у дверях.
— На балкон — в мішок! — устигла
Жінка проказати,
Й залицяльник зник. Заходить 
Чоловік до хатні
— Ось привіз я лантух яблук, —
Буркнув і з розгону
Перейшов через кімнату
З міхом до балкона.
Свій вантаж поклавши долу,
Придивився ближче
І гукає до дружини:
— Що тут за мішки ще?
Що у цьому? — і ногою
Пхнув його щосили.
Звідти:
— Рох-рох!
Жінка мовить:
— Порося купила.
— Ну, а в цім? — ногою — другий.
Жінка:
— В цім здається...
(«Кукуріку!» — звідти чути)
В цім — з базару птиця.
Чоловік штовхає третій:
— Тут що може бути? —
Але звуків аніяких
Із мішка не чути. 
Чоловік стуснув сильніше:
— Що у цім, забулась?
— Та картопля я, картопля!.. —
Із мішка почулось.