ЗАБОРОНА

Лікар хворого оглянув 
І промовив строго:
— Жити хочете? Затямте:
Далі від спиртного!
— Я, пробачте, непитущий,
І не тягне пити...
— Отже, маєте негайно
Кинути палити!
— Не навчився дим ковтати
Я до цього часу.
— Ну, тоді... забороняю
Споживати м'ясо!
— Не люблю його з дитинства,
Не моя то страва.
— Щось же любите ви врешті?!
— Бачте, в чому справа:
Я вареники із сиром
Дуже полюбляю.
— Їсти їх категорично
Вам не дозволяю!!!


ЯБЛУКА НА ПРОДАЖ

Селянин на ринку 
Стоїть відособлено:
— Яблука з Чорнобиля!
Яблука з Чорнобиля! —
Міліціонер йому:
— Чом кричиш щосили?
Продавав би мовчки,
Може б, і купили.
— А у мене й так їх
Не бояться взяти:
Декотрі — для тещі,
Декотрі — для зятя.
— Та ну! — страж порядку 
В поли б'є руками. — 
Тоді і мені зваж 
Зо три кілограми.


ПРО ЗАПАХИ

Давні приятелі стрілись, 
Про жінок розмова.
— В мене, — перший похвалився,
Жіночка чудова!
Чепуруха, жартівниця, 
Згода поміж нами. 
Зголоднію — вже від неї 
Пахне пирогами.
— Ну, а ми, — озвався другий, —
Харчуємся в мами —
Від моєї дружиноньки 
Пахне лиш духами. — 
Третій каже:
— Секретарка
Моя жінка нині,
І з роботи її возять
На автомашині.
Все б гаразд, щоб не затримки
В неї вечорами,
Після них від жінки часто
Пахне коньяками.
— А моя, — зітхнув четвертий, —
Запахів не любить:
Як із запахом приходжу — 
Макогоном лупить.


ЯКА ХВОРОБА?

У лікаря на прийомі 
Хворий ледь не плаче, 
Нарікає, що частенько 
Сон кошмарний бачить:
— Тільки звечора засну я
(Так спочить охота!) —
Напада вві сні не мене 
Зла якась істота: 
То лупцює кулаками, 
А то душить, клята, 
То кричить, то починає 
Раптом роздягати... 
Потім щезне та примара 
На якусь часину, 
А під ранок знов гамселить 
Кулаками в спину. 
Це, скажіть, у медицині 
Хвороба яка є? — 
Лікар каже:
— Як проснетесь,
Істота зникає?
— В тім-то й річ,
Що не зникає,
А розкриє рота
І кричить: «Вставай, п'янюго! 
Нумо на роботу!»


ПРИЗВИЧАЮВАННЯ

(З часів Горбачовщини)

Чим прославився найбільше
Їздовий Микола?
Чайної, що при дорозі,
Не минав ніколи.
Зупиняв дві кінські сили —
Їм давав спочинку
І неквапно «заправлявся»
В чайній із годинку.
«Підзаправившись», вертався,
Потирав долоні...
І давно до цих зупинок
Позвикали коні.
А тепер — лиш чай у чайній
І нема спиртного.
Ну, а коні не бажають
Розуміть нічого.
Як повз чайну тягнуть воза —
Стануть. І зі злістю
Б'є, кричить на них Микола,
А вони — ні з місця.
Врешті йти він мусить в чайну,
Напиватись чаю
Й повертатися до воза —
Аж тоді рушають.
Все село сміється нині
З дива отакого:
Призвичаюють до чаю
Коні їздового.


ВІД ЧОГО ІНФАРКТ?

Чоловік скінчив
Життєву путь —
На могилу
Вже вінки кладуть.
Із живих один
Сльозину втер,
Запитав:
— Од чого ж він помер?
— Від інфаркту, —
Другий прошептав.
— А від чого ж
Він інфаркт дістав? —
Мовив третій
З шапкою в руках:
— Написи читайте
На вінках:
«Від адміністрації». 
«Від організації». 
«Від близької родини». 
«Від дітей і дружини». 
«Від друзів дому». 
«Від добрих знайомих». 
«Від жильців кварталу». 
«Від медперсоналу»...


ЩЕДРИЙ ХОЛОДИЛЬНИК

Дід поїхав на курорт. 
Пише йому бабка: 
«Повідом, чи там тебе 
Годують не слабко?» 
Дід одвіт дає: «Пишу 
Тобі, дорогенька, 
Що в їдальні справді нас 
Годують слабенько. 
Але тут у коридорі, 
Де моя палата, 
В холодильнику їди є 
Всякої багато. 
Всі беруть її, і я 
Беру, зголоднівши. 
Є тут сало, ковбаса, 
Всяке м'ясо інше. 
Ще є масло, пироги, 
Молоко буває, 
Їм щодня щось, і їди 
В нім не убуває...» 
Незабаром надійшла 
Телеграма діду: 
«Зустрічай! Взяла путівку 
І до тебе їду!»