НАЙ ХОТЬ ПО-ХРИСТИЯНСЬКІЙ 

Стоїть москаль на квартирі, 
Зиму пробуває… 
Служить щиро господині, 
Та й сам не дрімає… 

Лиш господар куди з хати 
При лихій годині, 
Москалина помаленьку — 
Та до господині… 

А псяюха господиня 
Хороша, як ружа. 
Отак дала б москалеві, 
Та боїться мужа… 

Раз мудрує москалина, 
Раком нагинає… 
Бере свою шинелину, 
На ню накидає… 

Крешить собі її ззаду, 
Справи дотирає… 
Дотирає, аж господар 
Двері відчиняє… 

Як поглянув, закрив очі!.. 
"Мати моя, мати!.. 
Отаке паскудство робить!.." — 
Та назад із хати… 

Москалеві того й треба, 
Що муж утікає, 
Крешить її цілу зиму 
І гадки не має. 

Починає помаленьку 
Весна наступати… 
Прийшла пора москалеві 
З села виступати. 

Виступає москалина, 
Нічого робити… 
Та ще хоче господиню 
Ще раз покрешити… 

"Ну, прощайте, — став казати, — 
Злом не пом’яніте! 
Та хоть меня, горемику, 
За ліс проводіте!.." 

Послухались господарі 
Вражу москалину: 
Проводжають його з хлібом 
За густу дубину. 

Сіли собі під дубками, 
Трохи відпочили… 
Вихилили по чарочці, 
Хлібом закусили… 

Бере москаль господаря, 
Ловить, обнімає… 
"Ах, добрый ты был хозяин!… — 
Йому промовляє… — 

Дай-ка, братец, на прощанье…" 
Мужик як рвонеться!.. 
Утікає, куди бачить, 
І не оглянеться… 

А москаль вже господиню 
Крешить коло лісу… 
Накрешився до вподоби 
Та й пішов до біса. 

Поверулась господиня 
До своєї хати… 
Насідає господаря, 
Давай сповідати… 

"О, добрий-ісь, чоловіче! 
Бодай-ісь ізгинув… 
Саму мене серед лісу 
З москалем покинув… 

Як паплюгу тую кинув, 
Все лихо з тобою!.. 
Чи ти знаєш, що служивий 
Ізробив зо мною?.." 

"Мовчи, жінко, — мужик каже, — 
Най хоть по-християнській!.. 
А то, видиш, хтів, поганий, 
Мене… по-поганській!"

 

ПУЩІ 

Відвів воли попів наймит, 
Оком не стикає… 
Лежить, бідний коло груби… 
Все за них гадає… 

А піп лежить з попадею 
Та собі жартує. 
То за цицьку помацає, 
То і поцілує… 

Далі бере сорочину, 
Вгору задирає… 
Кладе руку нижче пупа, 
Вовну розгортає… 

Розгортає густу вовну… 
"Ото, — каже, — гущі!.. 
Ото ліса несходимі!.. 
Та темнії пуші!.." 

"Ой, панотче, — крикнув наймит, — 
Милосердя майте!.. 
Чи нема там волів наших — 
В пущах пошукайте!.."

 

ПЕЧЕНІ ЯЙЦЯ 

Підсунувся на весіллі 
Козак до дівчини, 
Давай її підмовляти 
Дати табачини. 

Але вона "Не дам, — каже, — 
Бо казала мати, 
Що від того, часом, можна 
Животину мати…" 

"Не журися, — козак каже, — 
Не знатимуть люди: 
В мене яйця печенії — 
Дитини не буде!.." 

"А чи ж правда печенії?" 
"Печені, їй-Богу!.." 
"А з печених то не буде?" 
"Не буде нічого!" 

"Е, таке-то що не буде?" 
"Та ж спитай хоч тата. 
Чи з печених яєць коли 
Бувають курчата?" 

Бігцем дівка до матері, 
Матері питає: 
"Чи з печених яєць коли 
Курча вилізає?" 

"Та ні, доню, — мама каже, — 
Або що за диво?" 
"Ет, мамухю, не питайте!" — 
Та із дому живо. 

Дала міцно козакові — 
Трісла табачина, 
Але ба! через півроку 
Росте табачина. 

І ото вже і запаски, 
Бідна, не зав’яже, 
Тогди вона до матері 
Та й матері каже: 

"Тіштесь, — каже, — тепер, мамо, 
Коли одурили!.. 
Таж печені були яйця, 
А що наробили!.."

 

ЖИВОТИНА 

"Де то, доню, животина 
  Так?.." 
"Та то, мамо, коло тина 
  Дяк… 
Все, бувало, грає, грає 
  Та й… 
Все, бувало, примовляє: 
  "Дай!.." 

Раз підсунув, було, ручку 
  В то… 
А я кажу: "Дай обручку, 
  То…" 
А він каже: "На обручку, 
  Дай!" 
Я пустила його ручку 
  Та й…"

 

 

ДО ЧОГО ТИ ЗДАТНИЙ 

Вдався батькові синок, 
Та такий ледащо, 
Що робити, хоч убий, 
Не буде нізащо. 

В поле нікгди ні ноги, 
З школи утікає. 
Лежить тільки, як бугай, 
Яйця вигріває. 

Що не бився з ним старий, 
Не дав собі ради. 
На остаток всіх кумів 
Зводить до поради. 

Розказує їм біду, 
Сина закликає 
І останній раз його 
Із жалю питає: 

"Ну скажи ж мені тепер, 
Як сам здоров знаєш, 
До чого б ти сам хотів, 
Куди здатність маєш?" 

А син голову схилив 
Та за брови взявся. 
"Щоб не били, — каже, — лиш, 
Я би вже признався". 

"Ну до чого, лиш скажи! 
Не буду я бити!" 
"А до того, — каже той, — 
Щоб дітей робити".

 

 

СКАЖИ ПО-НІМЕЦЬКІЙ 

Положився вражий німець 
З хазяями спати. 
Серед ночі — шась на жінку 
Та й зачав ї..ти. 

Але мужик пробудився 
Та й жінку торкає: 
"Та же тебе ї.. німець!" — 
Стиха промовляє. 

"Та вже ж ї..!" — "То кажи що!" 
"Який молодецький!.. 
Як умієш що казати, 
Скажи по-німецькій!"

 

 

ЗРОБІТЕ СОБАЧКУ 

В опівночі на полу 
Мужик пробудився, 
Штани собі розпустив, 
На жінку звалився. 

Навпомацки затиснув — 
Жінка — як не чує, 
А синочок з-поза них 
Все собі пантрує. 

І йно тілько що мужик 
Розхитався саме, 
А синочок тут у плач: 
"Не душіте мами!" 

Та й позаду за матню 
Потягає тата… 
"Мовчи, сину, — каже той, — 
Зроблю тобі брата!" 

А той йому: "Та нащо 
Робити болячку! 
Брата, — каже, — не робіть, 
А лучче собачку!"

СВЯТА СІМ’Я 

Лежить собі старий піп — 
Де йому ї..ти. 
Але його попадя 
Давай зачинати. 

Зачіпала і товкла 
Куди довелося, 
На остаток заскубла 
Попа за волосся. 

Не витримав старий піп: 
"Ну ж бо ти, старая! 
Хоч голови не скуби — 
Голова святая!" 

"Що ж у тебе не святе?" 
"Все святе, небого!" 
"То і я, либонь, свята 
З-за тебе, святого?" 

"Та запевне, що свята!" 
"А дочка святая?" 
"Та ну, стара, не скуби — 
І дочка святая!" 

"То й я святий, коли так!" — 
З печі наймит каже. 
А з постелі йому піп: 
"А ти за що, враже?" 

"Як то батюшко? Та я ж, — 
Парубок озвався, — 
Із панною на печі 
Кілька раз ї…ся".