Зміст статті
KURACJA OD OCZU*
Десь там у кляшторі
За часу їдного
Сповідав законник
Ляшка молодого.
Ляшок признається,
Що звів раз дівчину.
Законник питає:
«A kiedy z to, synu?»**
Той йому і каже:
«Raz, — каже, — w gaiku
Przy szumie strumika,
Przy pieniu slowika...
Przy swietle ksiezyca...»***
А той, бідний, слухав,
Далі ухватився
Руками за вуха:
«Nie mow, — каже, — nie mow,
Nie mow, ja cie prosz§,
Bo ty uzyl, serce,
Diabelskich roskoszy!»****
«To mnie, moj ksigzuniu,
Doktor perswadowal,
Zebym tak sie sobie
Od oczu kurowal!»*****
А законник бідний
Тілько облизався...
«Nie wierz, moje serce,
Nie wierz! — обізвався. -
Gdyby pomoc byla
Z takiej awantury,
I ja bym juz widzial
Dawno prez te mury!..»******
24 июня [1859].
_____
*Лікування очей.
**А коли ж це, сину?
***Якось в гаю, під шум струмочка, під спів соловейка, при світлі місяця...
****Не кажи, не кажи, не кажи, прошу тебе, бо зазнав ти диявольської насолоди.
*****Це мені, панотче, лікар по¬радив так лікувати очі.
****** Не вір, серце, не вір. Якби таке лікування допомагало, я вже давно бачив би крізь мури.
PRZYWITANIE*
Захтіли брацішки
Біскупа вітати,
Сказали їдному
Привіт написати.
Але той, сірома,
Хоч бери на муки,
І пюра не вміє
Узяти у руки.
І ходить, сумує,
Не вип'є, не ляже,
Аж їден брацішок
Раз до нього й каже:
«Чого так сумуєш?
Не журися, брате!
Як приїде біскуп —
Мені давай знати!»
Приїжджає біскуп,
Брацішок до того;
А той, як на збитки,
Не писав нічого.
«Zmiluj sis, moj bracie!
Bo сіє pan bog skarze!»**
А той собі чарку:
«Wszystko bedzie! — каже.
Ту staniesz do mowy,
Ja siqde w zaciszku,
Co ja bede mowic,
I ty mow, braciszku!»***
Стає той до мови,
А той заховався.
Коли чує — шелеп
В костьолі піднявся.
Та й питає того:
«A juz,— каже,— przyszedt?»****
А той до біскупа:
«A juz,— каже,— przyszedt?»
Той, бідняка, з серцем,
І жалем, і сміхом:
«Cicho», — йому каже,
А той собі: «Cicho!»*****
Той тоді озвався:
«Jaki ze ty duren!»******
А той до біскупа:
«Jaki ze ty duren!»
25 июня [1859].
______
*Привітання.
**Змилосердься, мій брате, бо тебе пан Бог покарає!
***Усе буде! Ти почнеш вітати, а я сховаюся в куточку, і що говоритиму, ти повторюй, братику!
****А ти вже прийшов?
*****Тихо!
******Який же ти дурень!
RZEPA*
Їден іде мазур
По сім боці річки.
Другий глухий мазур —
По тім боці річки.
Сей того питає:
«Jak sie masz, moj mily?»**
А той йому каже:
«Do rzepy chodzilem!»***
Сей знову питає:
«Jak tam zona, dzieci?»****
Той своє провадить:
«Swinia zjadla, przeci!»*****
Сей йому і каже:
«Pocaluj psa w galy!»******
А той йому каже:
«I ja to myslatem!»*******
25 июня [1859].
__________
*Ріпа.
**Як ся маєш, мій любий?
***Я ходив до ріпи!
****Як там жінка, діти?
*****Її з'їла свиня!
******Поцілуй пса в баньки!
*******І я те думав!
KULBACZKA*
Надибає дівку ксьондз
Під вечірню пору.
Бере її у мішок,
Несе до кляштору.
Але прелат зупинив.
«Co to? — каже, — bracie?»
— A kulbaczka! — каже той, -
Szanowny prelacie!
«A pojechac mozna mnie?»
— A czemu z nie mozna?
«Nies ze do mnie, bracie moj,
Nies, duszo pobozna»**.
25 июня [1859].
_________
*Сідло.
**«Що то, брате?»
— Сідло! Шановний прелате!
«А мені поїхати можна?»
— А чому ж ні?
«Неси ж до мене, брате мій
Неси, душо побожна».
ДИВНИЙ БИК
Видить мужик у жидка
Невеличкого бичка
Під шклом в образочку.
А цікавий був мужик.
— Що то,— каже,— в вас за бик
Висить на кілочку?
Мошко й каже: — Вір не вір,
А на світі є сім гір
Без зими і літа.
Там трава висока є,
І там бик такий жиє
Від початку світа.
І той бик собі за день
Всю траву таку упень
На горах спасає.
А вночі — то божа річ —
Вся трава йому за ніч
Знову виростає.
—Де вам, Мошку, такий бик! —
Обзивається мужик.—
Трудно віру мати!
Він давно би по сей час
Міг не тілько, кажу, вас,—
Але й світ зас...ти!
27 июня [1859].
ТУРКИ І КОЗАК
Перебрався наш козак
Якось за границю
Та й, на лихо, завернув
В турецьку каплицю.
Протиснувся наперед,
Роздивився всюди.
Хоче вийти — та біда:
Стиснулися люди.
А перед тим неборак
Із'їв якось сала.
І тут його, на біду,
Срачка розібрала.
Терпів, бідний, доки міг,
Аж піт з нього лився.
Далі — тарах, неборак,
В штани вгатилився.
Замовчали всі попи,
Турки закричали
І над бідним козаком
Палаші підняли.
Але козак — не промах,
Вдарився у груди:
— Ваш великий, — каже, — Бог!
Послухайте, люди!
Як турецький сильний Бог —
Так правду говорю,
Що вже рік тому, як я
Не йшов до надвору.
І де вже я не ходив,
Де вже не молився,
Але, видно: жоден Бог
Не змилосердився.
Ото тілько їден ваш
Перед цілим людом
Живо й раптом показав
Святе своє чудо! —
Заплескали всі попи,
Турки закричали
І загепані штани
З козака ізняли,
І повішали якраз
Посеред каплиці,
А козака провели
З грішми до границі.
29 июня [1859].
ТУРОК І МУЖИК
Нагнав турок мужика,
Хоче його взяти;
Біда тілько: нема чим
Рук йому зв'язати.
Ото й кличе він його:
— А ходи-но! — каже,
А той собі на умі:
«Знаю тебе, враже».
Та пригнувся у траві,
В небо поглядає:
«Боюсь, — каже, — о, боюсь!
Бо шуляк літає!»
— Та не бійся, — каже той, —
Надери лиш лика,
То ми того шульгара
Зв'яжемо до лиха!
А той усе на умі
Свою думку має.
«Боюсь, — каже, — пане мій!
Бо шуляк літає!»
— То я, — каже, — піду сам
Та надеру лика! —
Злазить живо із коня
Та й іде до лиха.
Тоді мужик із трави
Піднявся поволі,
Скочив раптом на коня
Та й шмалить по полі.
— Шульгар! шульгар! Стережись!
По лісі загуло.
«Матері твоїй шульгар!» —
З поля відвійнуло.
29 июня [1859].