Зміст статті
АХМЕТ III І ЗАПОРОЖЦІ
В літо тисяча шістсоте,
В літо теє боже,
Прийшла грамота Ахмета
В наше Запорожжя:
«Я султан, син Магомета,
Внук Бога їдного,
Брат місяця-перекроя
І сонця самого,
Лицар сильний і могучий,
Краль над королями,
Воєвода всього світу
І цар над царями.
Цар столиці Цареграду
І цар Македону,
Греків, сербів, молдаванів
І цар Вавилону.
Цар Подолі, і Галича,
І славного Криму,
Цар Єгипту, і Ораби,
І цар Русалиму.
Сторож гробу в Русалимі
І вашого Бога...
Християн усіх на світі
Смуток і підмога —
Кажу вам: усім козакам
Мені передатись,
А як ні,— добра від мене
Вам не сподіватись!»
Того ж року запорожці
Грамоту читали
І до вражого Ахмета
От що написали:
«Ти, султане, чортів сину,
Люципера брате,
Внуку гаспида самого
І чорте рогатийі
Такий рицарю, що дідько
Тебе об...ає,
А все військо твоє тілько
Г...но пожирає;
Стравнику ти цареградський,
Пивнику макдонський,
Свине грецька, молдаванська
Ковалю вавлонський!
Кате сербів і Подолі,
Папуго ти кримська,
Єгипетський ти свинарю,
Сово русалимська!
Ти — погана свинячая
Морда, не підмога,
І дурень ти, а не сторож
У нашого Бога.
Не годен ти нас, хрещених,
І десь цілувати,
А не то, щоб Запорожжя
Під собою мати!
Ми землею і водою
Будем воюватись,
І тебе нам, бісів сину,
Нічого боятись.
Так тобі ми відвічаєм,
А року не знаєм,
Бо ми ваших календарів
В Січі не тримаєм.
Місяць наш — тепер на небі,
День — той самий, що у вас.
За цим словом, вражі турки,
Поцілуйте в с... нас!»
29 июня [1859].
НАЩО БОГ СОТВОРИВ?
— Нащо тебе, козака,
Господь на світ сотворив?
— Щоб любив я мужика,
Щоби пана його бив!
— Нащо ж тебе, мужика,
Господь на світ сотворив?
— Щоб неславив козака,
Щоби панщину робив!
7 июля 1859.
ТУРЕЦЬКА КАРА
Взяли турки козака,
На смерть засудили,
Межи ноги йому кіл
Довгий заложили,
Та й довбнею і женуть,
А той тілько каже:
«Та бий рівно, коли б'єш,
Не милися, враже!»
13 октября [1859].
ПИЛИПОН*
Як то за все хапаються
Тії пилипони,
То й поправляв їден, кажуть,
У церкві ікони.
От поправив, що там було,
До попа вертає.
— Що ж ти, — каже, — все поправив?
Піп його питає.
— Да, всьо, батька! У Варвари
Башмак доработал,
Богоматері на лоні
Младенца сработал.
А чтоб батька мне маленько
На водку прібавил,
То я сзаді уж і духу
Три пер'я пріставил!
14 окт[ября 1859].
*Пилинонами називали в Україні російських сектантів («филипповцев»).
ХРАБРИЙ ЛЯХ
Здибалося два ляшки:
Їден і хвалився,
Як недавно на війні
З козаками бився.
«Juz to, — каже, — dlugo mni
Nie zapomnа wrogy,
Bo psiawiaram moze stu
Odrabalem nogi!»
«Co to nogi? — каже той, —
Glowy rabac bylo!»
«I ja chcialem, bracie moj,
Ale glow nie bylo».*
14 октября [1859].
______
*Каже: «Знатимуть мене
Козацькі пороги,
Бо я з сотні козаків
Поодтинав ноги».
«Що то ноги,— каже той,
Голови їм було!»
«І я то хтів, брате мій,
Та голов не було».
(Переклад С. Руданського).
ГОСПОДЬ ДАВ
Пішов козак молодий
В далеку дорогу,
Кинув жінку молоду
Та хату убогу.
Повертає за сім літ,
Хату оглядає,
Дивується сам собі,
Хати не пізнає.
Його хата — як вінок,
Новенька, біленька...
«А звідки то, — запитав, —
Голубко сивенька?»
— Та то, — каже, — Господь дав
За твою дорогу!
Козак шапку підійняв:
«Слава, — каже, — Богу!»
Входить в хату — скрізь лавки
І столи хороші,
А на столах і лавках
Валяються гроші.
Козак глянув навкруги,
Жінку обіймає,
Поцілував кілька раз.
«Звідки то?» — питає.
— І то,— каже, Господь дав
За твою дорогу...
Козак хрест святий поклав:
«Слава, — каже, — Богу!»
Коли гляне у куток,—
Аж дітей копиця...
«А то звідки?»
— Господь дав! -
Каже молодиця.
А той носом покрутив:
«Добрий, — каже, — тато!..
Але, — каже, — на сей раз
Порався багато!..»
14 октября [1859].
БАРАН
Набілив жид мідяків,
І тілько смеркає, —
Все то бідним мужикам
За срібло спускає.
А сам-то він був купець
І торгував м'ясом, —
То, бувало, що не крав,
То купував часом.
Але колись уночі,
Тілько що ліг спати,
Хтось стукає у вікно,
Проситься до хати.
«Хто?» — питається жидок,
— Я, — каже, — пустіте!
Може, треба барана?
Барана купіте! —
Пустив його у коршму,—
А той мішок з себе:
— От вам, — каже, — і баран.
Купіть, коли треба!
«А що хочеш?» — Три копи! -
Жид мацнув руками,
За барана заплатив
Трьома копійками.
Сам не світить, бісів син,
А той не говорить,
Навпомацки і бредуть
З мішком до комори.
А комора у жидка
Була і крамниця,
А часами заодно
Була і різниця.
Упустили барана,
Мужика не стало,
Чи спав жидок, чи не спав,
Але вже світало.
Жидок живо захопив
Всі свої прибори.
Живо капці — і летить
Бігцем до комори.
Але тілько відчинив —
Ахнув, неборака:
Йому замість барана
Скочила собака.
І пропав його баран,
Але й того мало:
Із комори з бараном
І м'яса не стало.
15 октября [1859].
РОЗМОВА
Прибув Мошко з Петрополя
Та й людей дурив,
Що ніби він у столиці
З царем говорив.
— А як же ви говорили? —
Якийсь запитав.
— О, ми славно говорили, —
Мошко відвічав. —
Я казав усе цареві:
«Ура» та «ура!»,
А воно мені казало:
«Дурак» та «дурак!»
15 октября [1859].