Розділ ХІХ

Грицика через три дні викупили в багатий дім, до мурзи. Мав прислужувати одній із його дружин і за це, разом із іншими слугами, отримувати гарну їжу та теплу постіль. Гарно вбрана жінка наступного дня взяла його на прогулянку в красивий сад, куди вона вийшла у супроводі багатьох слуг. Для Грицика були незвичними дерева, що тут росли - хурма, персики, апельсини. Два величезні темношкірі чоловіки тримали над головою у господині велике кольорове опахало з павиного пір’я. Хлопець ніс слідом за нею легке крісло з лози, котре мав ставити одразу за її наказом. Про такий порядок розказав йому товмач і дав, про всяк випадок, підзатильника.

- Як тільки господиня поскаржиться на тебе — одразу на задньому дворі тебе чекатиме євнух із нагайкою!

- Сюди! — сказала вона чужою для Грицика мовою і показала місце під розлогим персиком, куди потрібно було поставити крісло.

Грицик миттю слухняно виконав забаганку господині.

Затим вона щось наказала слугам, і ті відійшли від неї, мовчки завмерли неподалік. Грицик хотів піти за ними, але її суворий окрик зупинив його.

- Підійди! — тихо сказала вона потім привітним голосом українською мовою.

- Ви… - ошелешено пролепетав Грицик.

- Мовчи і слухай! Я родом із Полісся. Така ж полонянка, як і ти. Але стала однією з дружин мурзи. На батьківщині я була Оксана. Мене тут кличуть Асан Сонце. За золотаве волосся нарекли таким другим іменем. Коли я тебе побачила — мало не розридалася. Ти схожий на мого брата. Його замордували…

Жінка на хвильку замовкла.

- Те, що чекає тебе тут… найкраще з усіх бід, що можуть чатувати на невільника. Інакше тобі б судилося згинути з голоду десь на будівництві чи у полі… Тут я буду тебе оберігати, доки зможу...

- Дякую вам…

- Не поспішай дякувати… Тут тебе скоро зроблять євнухом. До жінок невільник не має права навіть торкатися рукою… Запам’ятай це! Дотик невірного означає осквернення жінки. За це суворо карають!

- Що таке євнух?

- Ти не зможеш ніколи бути справжнім чоловіком. У тебе ніколи не буде дітей. Ти не зможеш любити жінку, як це роблять дорослі. Але ти матимеш змогу ситно їсти і спати у теплій оселі.

- Я втечу!

- Не роби дурниць! Уб’ють! Так зробили з моїм братом. Поки я маю безмежний вплив на мурзу, буду робити все, щоб тебе захищати. Запам’ятай, ти не маєш права розмовляти зі мною нашою рідною мовою, сам звертатися до мене з якимось проханням. Найкращий спосіб прижитися тут — мовчати, якщо навіть дуже хочеться щось сказати. Невільники, слуги, євнухи — всі слідкують тут один за одним й одразу ж доносять. Знай про це! Спробуй вивчити мову — так буде краще для тебе і для мене. Часом братиму тебе в місто — ти мені будеш багато в чому допомагати. Відкриюсь тобі - я рятую християн від смерті й переправляю їх на батьківщину…

- Не боїшся?

- Боюся… Бо коли дізнаються, за це мене засунуть у мішок зі зміями, міцно зав’яжуть і викинуть у море з вершини високої скелі. Я лише зовні потурчилася, в душі залишилася православною… Про це навіть не здогадується мій повелитель…

- А мене переправиш до додому?

- Тебе ні!

- Чому?

- На сьогодні досить розмов! Візьми крісло! - суворим голосом наказала жінка чужою мовою.